Йшли навпростець - і раптом серце скрикнуло,
Аж налякало тишу шелестку -
Такий ярок, мов хто розрізав бритвою
Цю степову неголену щоку.
А в тім ярку, немов дівча приречене
На самоту без пари і надій,
Одним-одна, цвіте-цвіте черешенька,
Аж світиться отам, на самім дні.
Черешенько, і що ж тебе так радує
В твоєму черешневому житті?
Тебе ж і вітер не завжди пригадує,
Сюди й бджола не кожна залетить.
І ясно ж - нічогісінько не зміниться
В житті твоїм безгрішнім ні на гріш,
А ти цвітеш, аж білим цвітом пінишся,
Як великодня свічечка гориш!
А ти цвітеш весільними мережками,
Така далека і усім чужа,
Щоб чорними гіркущими черешнями
Щоліта рясно плакала душа.
І тільки зорі і печальні янголи
З Господніх прилітаючи небес,
В листочок кожний і у кожну ягоду
Щоночі цілуватимуть тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442529
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна