… поволі зникає світ

ми  всі  мовчимо  на  одній  мові  -  
мові  терзання,  сумнівів,  роздумів
мові  таємниць  і  мові  вчинків
ми  розуміємо  це  мовчання  один  одного  -  
воно  пробивається  крізь  стіни  розчарувань
стіни  нерозуміння  і  стіни  ігнорування

згідно  статистики  більшість  мовчать  ховають  у  непідписаних  могилах
брак  сміливості  і  відчайдушності  дається  взнаки
коли  немає  єдиної  думки  -  з'являється  єдність  неслів
мовчання  вміє  дерти  кігтями  душу
і  правда  залишається  осторонь

звичайно,  краще  сварити  себе,  ніж  сваритися  за  те,  про  що  мовчить
кожен  з  нас
все-таки  повиннен  зізнатися  у  скоєному  -  
скоєних  почуттях  чи  пориваннях
це  подібне  як  падає  камінь  з  душі
адже  нагору  йти  легше  без  зайвих  речей
одного  разу  зізнатися  недостаньо
мовчання  як  набридливий  комар  -  
прогнавши  одного,  прилетить  інший
але  слід  пам'яти,  що  одне  зізнання  треба  тримати  всередині
тільки  одне,  найсокровенніше
це,  як  правило,  стосується  некогось
а  чужі  секрети  некультурно  зберігати
якщо  хтось  довірився  тобі,  це  заслуговує  поваги
але  на  чужі  секрети  не  варто  звертати  уваги

мовчання  -  недуга
коли  хворіє  душа  -  то  це  навічно
просто  серце  як  тимчасова  вакцина  
серце  мовчить  почуттями
душа  ж  мовчить  роками

ми  всі  мовчимо  на  одній  мові  -  
мові  мовчання

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441990
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Doll