Я ніколи не звикну до тебе.Кохатиму більше.
Я ніколи не звикну до слів,що говориш мені.
До душі я твоєї любов прив"яжу ще тугіше.
Я з тобою живу як в казковому нашому сні.
І приходить знов день,і несе всі думки,що про тебе.
І приходить знов ніч,перетрушує вкотре зірки.
Вітер кволий плете із засушених,вицвілих стебел
Неймовірні вінки.І кидає їх просто в віки.
Я не звикну до тебе.Не вмію до щастя звикати,
Я тебе цілуватиму вічність,що більша життя.
Твоїм вчинкам,цілункам завжди(знаєш?)лиш дивуватись.
Ти ж бо знаєш:я тільки твоя.Лиш твоя...Лиш твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441862
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.08.2013
автор: Відочка Вансель