Найбільш духмяні яблука осінні,
З дитинства аромат антонівки п‘янить,
Я пам’ятаю небо світло-синє
Й мого дитинства кожну незабутню мить…
Клювали горобці смачне насіння,
Опудало з лахміття не лякало їх,
В повітрі невагоме павутиння
Літало і чіплялося до рук і ніг…
Я смакувала груші й чорні сливи,
Щодня для мами рвала стиглий виноград -
В дитинстві всі були такі щасливі,
Не знало серце ні жалю, ні болю зрад…
Як було тихо ввечері в садочку,
Лиш цвіркуни сюрчали в нірках у землі -
На жаль, так мало у моїх рядочках
Рясних епітетів про ті щасливі дні….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441495
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО