А я такий же ,як в шістнадцять років,
Слова говорю щирі та прості,
Лиш на чолі , років сліди глибокі,
Мені кидають посмішки косі.
А сивина кричить із ними спільно,
Що сонце долі, йде повільно вниз,
Та з серця лине щирим вітром вільним,
Років юнацьких романтичний хист.
І словом ллється в розмірі та римі,
Карбує в вічність силу почуттів ,
Та іскри розлітаються незримі,
Несуть вогонь, в якому я згорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441405
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Федик Юрій Михайлович