БАЙКА

Лиска  та  куниця  в  однім  лісі  жили.
Поряд  мали  нори,  з  літ  малих  дружили.
Куниця  –  добрюня,  усмішки  всім  слала.
Лисиця  –  хитрюня,  погляд  свій  ховала.
Купили  куниці  гарний  новий  плащик  –
Значить  у  лисиці  мусить  бути  кращий.
Успіхи  високі  в  навчанні    куниці  –  
Значить  репетитор  буде  у  лисиці.
Куниця  лисиці  віддасть  і  останнє,
А  та  переводить  усе  у  змагання.
Виросла  куниця,  виросла  й  лисиця.
Стали  дівувати  –  все,  як  і  годиться.
У  куниці  самець  –  багатий,  розкутий.
Давить  жаба  лиску,  думає,  як  бути.
-    Любонька  подружко,  покинь  його,  душко,
Чула,  він  питущий  і  часами  злющий,  -  
Так  ось  до  куниці  лиска  примовляла,
Вміло,  мов  артистка,  хитрощі  пускала.
Повелась  куниця  на  слова  лисиці.
З  самцем  посварилась,  без  пари  лишилась.
А  хитрая  лиска  його    обкрутила
І  в  скорому  часі  на  собі  женила.
Такою  була  рудошерстая    ницою.  
Щоб  так  не  було,  як  в  куниці  з  лисицею,  
Дотримуйся  правила:  "Всьому  не  вір.
Почув  щось?  Приймать  не  спіши.  Перевір!"    


2011  рік

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)