РАЙ НА ЗЕМЛІ

На  крилах  ду́мки  тихо  вдаль
Я  полечу  крізь  пересуди,
Крізь  щільну  заздрості  вуаль,
Крізь  дні,  роки,  події,  лю́ди.
Товсту́  невидиму  стіну́
Слабкого,  хворого  зневір'я
Порве  на  клапті,  навісну,
Надшви́дка  думка,  у  сузір'я
Вплететься  з  мрій.  Постане  світ,
Від  правил  вільний  та  догматів,
У  первозданність  мій  політ  -
Не  в  пекло,  видумане  катом!
Колись,  у  сивій  давнині
Гігантську  швидкість  ду́мка  ма́ла,
І  в  повсякденній  маячні
Скупих  формальностей  лекалом
Ще  не  обтяжена  була́,
Суєтність  мертвих  технократій  -
Незнаний  пращурами  "вклад"
Потомків  (нас)  -  не  був  ще  взятим.
Ті  перші  люди,  ті  боги
Всі  знали:  рай  земний  пред  нами  -
Не  в  небі  він,  а  навкруги,
Його  ми  робимо  руками.
Руками  до  Отця  творінь
Торкались  ніжно.  Досконалість
Рослин,  тваринок  до  прозрінь
Людей,  натхненних,  спонукала:
"Зрости́  квітучий,  пишний  сад,
Створи́  в  пори́ві  одночаснім,
В  любо́ві  з  Нею,  двох  малят  -
Пізна́єш  Рай  земного  щастя!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440326
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Олександр Обрій