Нізащо не збагне людська природа,
Що має провидіння на меті.
Здавалося торована дорога,
Сюрпризів не чекаєш у житті.
Та раптом доля щиро посміхнеться,
Даруючи щасливу, дивну мить.
В душі з емоцій повінь розіллється,
Надія в серці знову забринить.
За що такі коштовні нагороди?
І чим Господню милість заслужив?
Причарувала душу велич вроди,
Свідомість гострий розум полонив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439204
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2013
автор: Олександр Ковальчук