О, сину мій, Ти відійшов у вічність,
Зігравши до кінця свою трагічність...
Увесь народ пишається тобою,
Хоч твій відхід обняв серця журбою.
Твоє життя, яким я так пишалась,
Колючим терном часто покривалось,
Та я тебе любила завжди сину,
І ти любив без тями Україну.
Твої слова, як небо те безкрає,
Де й до тепер душа твоя літає.
Хай кажуть, що нема людині злету;
Тримає міцно на собі планета...
А ти злетів! Парив у синім небі,
У хмарах був, неначе білий лебідь,
Бо ж ти казав: «Людина не літає…
А крила має... Крила має…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438888
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Любов Ігнатова