Хронічність нашої втоми вже перестала когось дивувати,
Життя підкидає монетку – вирішує, що з нами далі робити,
Людська турбулентність тепер – нерозважлива мати,
А ми – її бідні і вічно занедбані діти.
Завершеність ліній й фігуративізм – не тенденції нашого часу,
В етері блукає нова ейфорія розпливчастих форм,
Доба розмаїття хитає й без того сумну біомасу,
Як вітер поривчастий човник легенький у шторм.
А вічність розписує будні, свята і готує багнети на потім,
Приборкане «я» захлинається мутною піною днів,
Людська турбулентність людей обертає на попіл,
Дивись, щоб і ти в ейфорії новій не згорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438874
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Марія Родінко