Зачарований долею зненацька, чи повірять
Із розуму зведений ненароком, ненавмисно
Коли непричесана підмітала на подвір'ї
Від його погляду із шиї злетіло намисто
Бусинка - бум-бум - упала, закотилася в ямку
А на горлі усе ще пече ницою пристрастю
От би провчити такого, щоб не поїв так п'янко
От би навчити такого, як треба дивитися
А то тільки знає, що до усіх посміхається
Стріляє очима - хіба яке серце звільниться
А сам - ні до кого, живе собі на окраїні
Здається , не красень, і без коня... і блідолиций
А шия пече, наче пекло туди поселилось
І думи рояться, розносяться зустрічним вітром
А хай тобі грець! Ще сира, повністю недостигла
А поцупив - поклади мерщій назад, ненаситний
І бусинки вряд, і, здається, знайшла нову нитку
Нанизала - і вузлик, мов крапка, надійний. Пройшло
Може, ні. Знову, наче нове, на шиї намисто
І заметений двір, і заплетена. Ним у полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438194
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.07.2013
автор: Siya