ВОЛОДАР ЗЕМЛІ

Засяяла  в  небі  оздоба,
Як  звісточка  про  немовлятко,
Він  -  янгол,  в  людській  лиш  подобі,
"Христос"  -  наче  спало  на  згадку!
Така  ось  людинки  поява,
Думок  полотно  її  чисте,
Душа,  наче  сонця  заграва,  -
Відкрита  для  всіх,  промениста.
Творець  дав  сповна  всі  таланти,
Малюк  -  та  Землі  вже  Володар,
А  очі,  мов  два  діаманти,
Душі  випромінюють  вроду.
Рослинку,  тваринку,  комаху
Любов"ю  скорить  має  змогу:
Ось  ручки  лиш  приязні  змахи  -
І  поруч  за  мить  вже  підмога.
Батьками,  на  жаль,  не  почутий,
Насилля  він  зносив  роками,
Маленький  Творець  був  закутий
Пустушками  і  пелюшками.
Він  світ  осягнуть  намагався,
Та  іграшки  пхали  у  руки,
Геть  Істину!  -  Штучні  прикраси
Прискорили  з  Богом  розлуку.
"Сю-сю-канням"  лилась  турбота,
Змирився:  "Дурний  і  слабкий  я",
Обійми  брехні,  як  наркотик:
"Безсилість  -  твоя  то  стихія".
За  тебе  все  вирішать,  хлопче,
Для  тебе  так  буде  на  краще,
Турботою  власною  топчем
Вже  долю  дитини  пропащу.
Комашки  довершеність  дивна,
Йому  не  замінить  конструктор,
І  світ,  як  він  є,  світ  красивий
Природа  розкриє  лиш  в  суті.
Чи  прагнемо  щастя  ми  дітям?
Чому  мало  хто  з  них  щасливий?
Скували  надуманим  світом,
Поваги  чекаємо  зливу.
Для  вибору  Бог  дав  свободу,
Не  ставте  малому  трампліни  -
Він  сам  своїй  думці  господар,
І  хай  вона  буде  неспинна!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437731
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Олександр Обрій