ПРО МОВУ І… ЯЗЫК

В  селі,  у  Дніпровському  краї,
Я  жил,  а  деревни  не  знал.
Я  мову  вкраїнську  кохаю,
Но  русский  всегда  изучал.
Збивав  я  на  вигоні  роси…
Ах,  детства  шальные  года!..
Був  часом  голодний  і  босий,
Но  злой  чтобы…  Да  никогда!
Меди  я  любив  і  цукерки  –
Сластеной  немножечко  был.
І  пив  молочко  із  цеберки,
А  из  ушата  вот,  –  не  пил.
Вже  дещо  пізніше  науки
Гранит  грыз  под  песню  звонка….
Пізнали  у  юності  руки
И  плуга  напряг,  и  станка…
Як  буйно  цвіла  черемшина!..
Но  Хиль  о  черемухе  пел…
Зустрів  я  чорняву  дівчину,
А  с  девками  дел  не  имел.
Воно  й  зрозуміло:  козацька
Издревле  течет  во  мне  кровь.
І  сила  в  мені  ще  юнацька,
И  вера  в  добро,  и  любовь.
Я  думаю  по-українськи,
Каких  ни  касался  бы  сфер.
Не  падаю  раптом,  де  слизько,
Где  рвется  напрягшийся  нерв.
Не  вірю  я  тим,  котрі  в  Раді
Законы  плетут  наугад.
Адепт  я  високої  правди,
Живу  не  во  имя  наград.
І  славлю  вкраїнську  я  мову...
Язык  ей  готовит  венец...
Нудьгують  за  райдужним  словом
Луганск,  Запорожье,  Донецк...
Бо  всі  ми  –  з  одної  колиски,
Из  Киевской  неньки  Руси.
Тому  в  нас  і  мова  вкраїнська...
А  кто  против  нас  –  выкуси!
Щоправда,  й  англійську  помалу
Учу.  Знаю  русский  и  дойч.
А  той,  котрий  їсть  наше  сало,
Научит  он  сына  и  дочь
Вкраїнській,  що  зветься  у  світі
Жемчужиной  средь  языков.
Вкраїнську  в  нас  знають  і  діти,
А  он  –  как  пенек  из  пеньков.
Сидить  у  сесійній  він  залі
И  крутит  быстрей  и  быстрей
Ненависті  хижі  педалі,
Чтоб  против  хохлов,  москалей…
Так,  мова  –  це  роду  коріння,
Что  крепится  связью  веков.
Ми  –  розуму  згусток,  уміння...
Хватает,  отнюдь,  и...  пеньков...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437648
Рубрика: Сатира
дата надходження 16.07.2013
автор: katolik