Облиште геть всі
справи на хвилину -
В напрузі й так марнуємо життя...
Ви уявіть минулу
Україну,
Крізь час збудіть свідомо сенс буття.
За що місця навколишні
родючі,
Та й мова в нас - співуча над усі.
Животворять людей Дніпровські
кручі.
Кому й за що ми винні цій красі ?..
І разом з тим - тіжка
постійно доля.
Несе наш люд суворий хрест віки.
Чому така разюча Божа
воля:
Земля цвіте, а ми в нужді таки ?..
Не кара це, скажіть, за
зволікання ?
Не поштовх це святих поводирів ?
І тих завдань, яких
невиконання
Не входить в план Космічних терезів...
Чорнобиль - то
остання засторога,
А вільний хліб - навмисне щедрий шанс,
Це мешканцям
підказана дорога,
А багатьом - поблажливий аванс...
В минулих днях -
завжди всесвітній розум !
Майбутній схід із вчора майорить...
Хто розбере
давнезну предків прозу,
Того життя життям нагородить
!..
Євген Юхниця
За вірш такий, що чистий наче криця,
За слово тепле і патріотизм,
Вклоняюся Євгенію Юхниці,
Бо він поет, до віршів має хист…
Не розумію віршів я окремих,
Що пише він не серцем, не в душі,
Та в нього вірші є, що від Богеми,
Загоять рани, наче спориші.
У мене чорний список стане менший,
А обране доповниться віршем,
Чому цей вірш не прочитав раніше?
В моєму серці і донині щем…
Віталій Назарук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436999
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Віталій Назарук