Випадкова зустріч/проза/

В  пошуках  світлого  бреду  в  салони.  Весільні  сукні  викликають  таку  тривогу,  такі  незалежні  думки.Завжди  зупиняю  погляд  на  цій  дибатій  органзі.  Ніколи  не  розуміла,чому  її  місце  тут,а  не  на  вікнах.  Бачу  її  на  вікнах,легкий  вітер  шуборшить  і  заграє,недоторкана.  
Вона  стояла  зачарована  біля  манікену  сорок  четвертого  розміру  і  подумки  тягнула  його  на  себе.  
-Привіт,  подобається?  
-Так.  
-Чому  саме  ця?  
-Вона  маленька  і  без  бляшок.  
-Любиш  простоту.  
-Є  трохи.  А  ви,що  вас  сюди  привело,ви  ж  заміжня,чиииииии,ой,  пробачте,  це  не  моя  справа.  
-Та  ні,я  вийшла  прогулятись,хочеш    приміряти?  
-Дуже.  
Через  декілька  хвилин  вона  сяяла  граціозно-  пристойно,  чарівні  стрункі  ніжки  ледь  торкались  підлоги,  а  очі,очі  шукали  його.  
-Ти  що  притягла  сюди  його?  посміхаючись  запитала  я.  
-Так,але  він  завжди  десь  затримується,я  ледь  вмовила  прийти  його  сюди.Він  не  любить  такого  усякого.  
-Та  не  хвилюйся,ти  гарне  тендітне  дівчисько,щойно  він  тебе  побачить,його  погляди  зміняться.  Бувай,я  піду  далі.  
-Щасти  вам,  почекайте  почекайте,а  вам?  вам  яка  найбільше  подобається.  
-Мені?)))Мені  найкрутіша  і  найдорожча  з  блиском  і  без  фальшу)))  
В  цей  момент  у  мені  щось  тріснуло,я  побачила  його.  
Моє  серце  скрипіло,як  зіпсовані  двері,я  хукнула  фиркнула  і  показала  зад  дикої  кішки.  Двадцять  років,минуло  майже  двадцять  років,я  сама  винна,це  я  його  тоді  відфутболила,а  він  ..............о,  так,саме  тоді  змінювались  часи,саме  тоді  всі  самотні  і  не  самотні  залишали  цю  країну  назавжди.  
Повернувся,чому?  не  зміг  оженитися  там,  чому  саме  сьогодні  мене  понесло  в  цей  дурнуватий  салон  браку.  
Брак  брак  брак.  Треба  йти  звідси  і  якнайшвидше.  
На  порозі  тої  будівлі  я  дістала  цигарки  й  затягнула  в  себе  півсвіту.  
Вулкан,вона  пронеслась  біля  мене  хмарою  дощу,її  очі  не  стримували  ані  сльозинки,  я  хотіла  зупинити,  та  вона  розвела  руками  і  просто  прошипіла  
-Йому  теж!  Йому  теж  не  сподобалось  і  чому  ви  дорослі,такі  нудні  і  без  фальшу...........  
Щезла,  за  мить  я  відчула  подих  у  спину  ,руки  обвили  мій  живіт,він  занурив  свій  ніс  у  моє  розкуйовджене  волосся  
-ААА,  ААААх,як  пахнеш!  Кидай  цю  гидоту,годі  смалити,  ти  моя,  я  тебе  вкраду,зараз  от  тут,хочеш  вельон?  
Я  стояла  прикована  до  землі,а  язик,зляканим  зайчиськом  сховався  у  кущі.  
-Ходім,ходім,ну  хочеш  постояти?  Добре,стій,тільки  дихай,дихай.  
А  потім  він  так  потяг  мою  руку.  
-Боляче,мені  боляче,відпусти,ненормальний,залиш  мене,одну  довів  до  сліз,іншу  хочеш  до  сказу?  ти  не  думай,що  я  дуже  хочу  з  тобою    
-Чшшшшшш,цить,і  я  не  хочу,  думаєш  дуже  мені  хотілось  тебе  тут  зустріти?Кого  чекаєш?  Думаєш,я  прийшов  сюди  побачити  тебе?  Сідай  в  машину,ще  встигнемо  посваритись...  
Люблю  це  місце  -цей  міст,під  ногами  вода,вода  встановлює  рівновагу  і  омиває  думки.Ми  стояли  мовчки  і  дивились  у  воду,ззаду  я  відчувала  його  тихе  дихання  і  щось  тверде  біля  мого  заду.  Я  так  давно  не  відчувала  того  подиху,я  зовсім  не  хотіла  його  проганяти.  
Мабуть,я  стала  дорослою,я  розуміла,що  скоро  він  і  сам  піде,вона  перепсіхує,він  купить  їй  сукню  і  в  них  народяться  маленькі  вередуни.  А  я  трохи  попрацюю,зароблю  пеньонзів  і  поїду  десь  далеко,десь  там  я  знайду  чоловіка  достойного  моєї  персони  і  загуляю  по  всім  абеткам.    В  уяві  я  бачила  його  небрите  обличчя,його  колючки  лоскотали  мою  шию,ноги  зжимали  ноги.
 -Боже,що  ти  робиш?  Ти  зовсім  забув  де  твій  розум.  
-Я  пам'ятаю,де  я  живу))


Чому  у  тебе  тут  так  холодно?  Чому  не  відчутно  жіночої  руки?  Ти  з  нею  тут  не  спиш,вона  незаймана?  
-Так,вона  трохи  дурненька,та  мені  це  не  заважає)  Будеш  пити?  
-Воду,  з  льодом!  
-Зрозумів,воду  так  воду,а  знаєш  тебе  вона  не  спасе,ти  давно  готова  до  сексу,чому  ти  стримуєш  себе?  ти  мазохістка?  любиш  знущатися  над  тілом?  
-Ти  ким  працюєш?  
-)))))Не  вийде,у  тебе  нічого  не  вийде,я  тебе  просто  так  не  відпущу,вдруге  ти  від  мене  не  втечеш?  Ти  чому  тоді  від  мене  утекла?  
-Я  злякалась,коли  я  побачила  в  той  момент  твої  очі,я  подумала,що  ти  мене  згвалтуєш  
-Подивись  в  них  ще,думаєш  вони  змінились?  
-В  тебе  всюди  все  розкидано,навіть  немає  де  нозі  впасти.  
-Падай  біля  вікна,  там  буде  зручно,погляні  яке  широке  у  мене  підвіконня)  
-Ти  не  змінився,зовсім  не  змінився,навіщо  тобі  стільки  кактусів?  
-А  форми!  Поглянь  які  в  них  форми,  пішли  в  іншу  кімнату,там  трохи  тепліше  зранку  
-Що!?  Ти  що  надумав?  
-Поглянь  на  мою  колекцію,поглянь  і  скажи,що  вам  жінкам  ще  треба,гроші  приносив,будинок  придбав,як  міг  так  і  задовільняв  
-Ними?  
-Це  фалоси,не  бійся  цього  слова,це  гарне  вишукане  слово.До  них  не  дійшов,дружина  не  сприймала  таких  життєвих  моментів,а  знаєш  мені  їх  так  бракувало,мораль  мораль  мораль...  хто  за  цим  слідкує,що  вас  так  тормозить,чому  ви  не  довіряєте  чоловікам?Тихо,тихо,присядь,тут  є  місце  для  тебе  і  для  мене,просто  довірся  мені,.............  
зараз  ніхто  нас  не  має  турбувати,  є  тільки  ти  і  я...ти  і  я...ти  і  я...  
нічого  не  втрачено...  ти,гарна,така  гарна,і  тепла,дуже  тепла,твої  груди,очі,твоя  шкіра,завжди  любив  твою  шкіру  і  погляд,серце  львиці)))погляд  киці...  ти  не  киця,ти  вовчиця,моя  нестримна  навіжена  вовчиця,цілуй,цілуй...  бажай  бажай...    


-Завези  мене  додому.І  поїдь  заспокой  те  дівчисько.  
-Переплаче  і  забудеться,ще  тих  суконь  буде  сотні,а  вона  у  мене  одна.  
-Ти  любиш  її?  
-Хіба  можна  її  не  любити,  ще  натерпиться,я  хочу  забрати  її  звідси,а  дружина  не  дозволяє,от  і  хоче,щоб  вона  якнайшвидше  сукню  придбала.  
-То,  то  твоя  донька?    Гарна,і  ти,  ти  дуже  гарний)))  
-Коли  ти  прийдеш???

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436605
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Ольга Ратинська