Я хочу,
закохавшись до нестями,
тонути в Тобі,
падати на дно...
До губ Твоїх торкатися устами,
вогнем горіти...
Чи не все одно?
Твоїм я хочу бути слідом,
тінню...
Якби я міг...
Якби я тільки міг!
Відірваним,
сухим листом осіннім
стелитись килимком
до Твоїх ніг
Якби це було тільки в моїй змозі!
Там, де стежина твоя пролягла,
я став би джерелом при тій дорозі,
щоб мною ти напитися могла,
пройтися босоніж
у мої роси,
умити мною
шкіри білизну.
Я заплетусь дощем
у твої коси,
щоб схожою Ти стала на Весну
Якби ж я тільки знав, що ти кохаєш!
Що любиш мене вірно!
А проте,
як добре те,
що ти цього не знаєш...
Моє кохання...
Ніжне...
Золоте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436233
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)