Все, що у тебе є – це твоя самотність.
Не розпліскуй її по квартирах чужих і ліжках,
На телефонні дзвінки і листи торішні,
Бо те, що учора здавалось тобі істотним,
Сьогодні – забута прочитана книжка.
Натомість самотність - не швидкоплинна річ,
Якщо вже у тебе вчепилась, то знай – надійно.
Її не бентежать ні радощі, ані війни,
Вона розпізнає тебе серед тисяч чужих облич,
Єдина, хто любить віддано й дуже сильно.
Самотність потрібно виховувати в собі
(якщо вже вона занурилась в твоє тіло).
І як би у дійсності це не звучало жахливо:
Коли ти утратив усе у важкій боротьбі,
Самотність – останнє, що в тебе лишилось, можливо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436015
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Марія Родінко