Сонце заходить за горизонт,
і я виходжу з будинку забивши на сон.
Помічаю тебе у яскраво-червоному платті,
ти ніби дитина- така тендітна,така грайлива -
шкода,що починається злива.
І знову проходжу повз,і знову відвертаю погляд,
а ти дивишся на мене ніби очікуєш зізнання -
в душі переворот і великі поневіряння.
А я навіть не знаю,як тебе називають друзі,
я не знаю які фільми ти переглядаєш,
я не знаю чи віриш ти у Бога,але мені байдуже -
по при це я помічаю... твій прекрасний погляд,
який досі не можу забути,
він ніби заворожує і ночами не можу заснути.
І знову вечір,в мене знову похмілля
і ти вже поряд,а я не розумію цього свавілля.
Я прокидаюсь - а це все сон,та серце б'ється частіше,
коли грає вальс Мендельсон.
Коли бачу тебе то серце навпаки - завмирає,
А я знов проходжу повз і остання надія помирає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435751
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Гончарук Роман