говори мені більше
прошу
говори про те що наші серця відлиті із сталі
говори про те чим дихають панельні стіни
говори про те що для того щоб забути
достатньо посадити болючі думки
на гострі палі
говори
тільки те що дозволить тобі бути...
______________________________________________
...часом достатньо просто знати де тобі не раді
нанизувати слова на нитки що обплітають простір
бо ж насправді
ми пізнаємо все окрім самих себе
і виникає запитання : як йти далі
якщо ти зриваєшся в плач
при найтоншій своїй печалі?..
ти боїшся своєї вразливості
витираєш вчораші розмови немов непотрібні риски
є межа довіри та межа нетерпимості
і було світло яке торкалось краю твоєї колиски...
зважитись на ранок
у вікні навпроти ловити тремтливий вогник
цілитись в ціль
попадати у відстань...
життя це найвибагливіший замовник
і водночас така ненадійна пристань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435528
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2013
автор: Poetka