Не згасають увінчані сонцем поля
І блакить, і блакить….
Повертаю крильми і стрічає земля,
Як в ту мить, добру мить.
Колос сонця набрався, і ніби дзвенить,
Я ще довго блукаю,
Мов блакить, мов блакить….
Ноги чують домівку,
А серце побачить захід,
пам'ятай мої очі, мій радісний сміх,
збережи і зігрій,
на планеті холодній, біля мрій….
Де не згаснуть увінчені сонцем поля,
І з'єднання душі, аж потім …
п'яніють тіла…
і блакить і блакить….
Ще і досі у серці моєму зорить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435253
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.07.2013
автор: Линска