і знову ніч...
прокралась боса боса
у косах хмарочоси і стілець
то посміхнеться, то як заголосить
-сідай!!!
і тикає у руки олівець...
-пиши, я ніч, усім заповідаю
хто темряву мене іще не знає...
як розсміється))))
свят свят свят...свят грець.
-попити дай, неси усе що маєш
я почекаю, ось де мій стілець.
і брови, брови хутко поправляє
немовби чоловік я, ну, капець!
принесла пити, їсти прихопила,
щоби на кухню тричі не ходила
схопила бренді віскі під кінець
горілки флягу-може її мила
напоїть тіло й впаде ппід стілець.
а я посплю, я зуби відбілила
й писати не збиралась, вже й отець
крутився в голові, о, боже, отче,
взяла і збила дуло і тороче
під ніс попробуй вслухай ще й регоче
а що їй? її зміна лиш початок
чому до мене? хочу запитати
-чому чому? схотілося горілки
дай, гляну і на тебе і гомілки
не виставляй, штанці он ті, що в дірки
що небо потрощило- дурня дівки,
то що я там хотіла, так, пиши
жінок моїх страшненьких постраши)))
а гарним передай, що їхнє діло
ну що це я забула, що для них?
я щось сказати все-таки хотіла
та стримує у горлі клятий сміх,
не сердся, я прийшла, бо чоловіка
немає у пристанищі твоїм
вогонь горить свіча і серце клика
дурненька-ти чарівна,а твій сміх
розчулить і мене от я базіка
ну хочеш тобі чудо із чудес?
для тебе,поглянь небо у смеріках
для тебе, навіть, бог, і той воскрес,
ти не зважай, я полечу до нього
я запитаю хвилею примчу
якого хочеш білого святого
чи грішного в тарілі кулішу
ну що ж ти не благаєш,лише пишеш
я зрозуміла, я тебе залишу
і крила ,щоб до нього до світанку
а буде спати-ось тобі стілець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435171
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2013
автор: Ольга Ратинська