колись настане день темніш як ніч
пророцтва поховаються кутками
хоч вір хоч ні але не в тому річ
все зайве не заважить ані грама
мені б мовчати коли слів катма
мені б кричати коли ріжуть звуки
та бач мене за кожен нерв трима
і смика лялькаря кістляві руки
і знову дощ здивовано бринить
і знову підіймає брови осінь
їй невтямки що маю іще мить
їй надто дивно те що я ще досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434397
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2013
автор: Sahara