Зупинись …зупинись…все ж не вистачить сил
Наздогнати комусь свою долю.
Краще плач, не борись : ти не маєш вже крил,
Щоб злетіти до сонця на волю.
Не тікай, не тікай , вже закінчився шлях,
На котрому зустріла кохання.
Ти сама…ці поля, ця земля в ланцюгах!
Помолися…хоча би востаннє.
Хай сама, хай сумна, та ти мусиш іти
І боротись з шипами руками.
А той біль, а та кров, від шипів й самоти
Цю пустелю прикрасять квітками.
Йди вперед, лиш вперед і вже більш не тримай
Біля серця ще тепле минуле.
Закатуй, пошматуй, але не проклинай
Ту любов, що навічно заснула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2013
автор: Lady Christianna