Черга в сотню з гаком, протяг, грубий "мат",
Радо нас стрічає рідний військкомат,
Ся до нас всміхає синявою ніг,
"Прапором" вусатим, щирістю доріг,
Що, немов у казці, - всі у військкомат
Манять бравим маршем юних "пацанят",
Армія, турбота, стяг, патріотизм,
Піч димить, бо в топці ще зелений хмиз,
Нам не перешкода - масло ллється в жар,
Духу не торкнеться слабкості іржа -
Зранку поліровка рідного "АК",
Перед ворогами не здригне рука.
Підсолодить кашу праведний статут,
На статтях, без м"яса, рядові зростуть.
Ми в одній шерензі, через інтервал,
Поглядом сталевим дивимось у даль.
Автомат зламався, танк заглох? - Не ний!
Трьохлінійку в зуби, на коня - і в бій!
Зрозумій, вітчизно, в нас палка́ душа,
І для тебе, ненько, нам себе не жаль,
Прогнила картопля? - Проковтнем, і грець!
Здох двигун - заміним стукотом сердець!
Скінчились патрони (хтось розбагатів) -
Підуть врукопашну тисячі життів.
Армія, як мати, взяла в лоно нас,
Труднощі - це норма, так диктує час,
Зрозуміть неважко - тяжко зараз їй,
Терпимо свідомо кризу і застій,
Звикли - що нам голод? Не сумуй, солдат!
Наші генерали теж десь не їдять...
***
Жмут святих традицій, ребер гучний хруст,
Шле свій зблиск прощальний "дєдушки" кірза,
Армія в нас добра, та туди не рвусь,
Хай-но в ній хтось інший шлях свій проріза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433857
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2013
автор: Олександр Обрій