Хоч я на планеті - нікчемна мураха,
Та "ні" кажу війнам і "так" кажу миру,
І прагну не втратити орієнтири,
Лечу крізь омани до них вільним птахом.
Я - мікропіщинка на тілі земному,
Та цукру шматок підсолоджує воду,
Добро, подароване крізь перешкоди,
Підносить до неба - нехай і одному!
Я хочу всміхатись, долати трампліни
Гордині і заздрості, злих пересудів,
Відрадно нести щирі посмішки людям
І словом привітним проломлювать стіни.
Нехай скаженіють від злості, мов звірі,
І люто плюються, кидають прокльони, -
Моя непідробність - моя оборона,
А людяність й правда - мої ор'єнтири,
І хай хоч там що - та останній мій подих
Для когось всміхнеться з душі подарунком,
Добро не рахують - збивайся з рахунку!
Добра не буває замало і шкода!
Мураха - нікчема, мурашник - то сила,
Піщинка - ніщо, але дюна - то глиба,
Ми в стані разом без "якби" і "могли би"
Зробити для світу потужні вітрила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433272
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2013
автор: Олександр Обрій