Посидимо без слів… Нас так давно не видно…
Помовч, благаю, не стривож цю мить…
Ти нині, як колись, мені лишилась рідна,
Як весь цей час зумів без тебе жить?
Посидимо без слів… Візьми мене за руку…
Втомився обіймати самоту…
Пробач мені, що допустити зміг розлуку,
Пробач, що інше ставив за мету.
Посидимо без слів… Я так тебе кохаю…
Не треба фраз, щоб теє передать…
Віднині будем разом - точно обіцяю!
І долі не дозволю розлучать.
Посидимо без слів… Нас так давно не видно…
Помовч, благаю, не стривож цю мить…
Ти нині, як колись, мені лишилась рідна,
Як весь цей час зумів без тебе жить?..
(24.08.2008.№44)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2013
автор: Вадим Косарєв