Уже складніше проводжати поїзди,
Самотнім повертатися додому,
І відправляти з побажаннями листи,
Хоча і їх уже немає кому...
Триматися до вихідних й зарплат,
І до годин пропащих у похміллі,
Розмінюю життя - колоду карт,
Й жалію тих, хто літом в божевільні...
Неначе сорок, неначе шістдесят,
А як насправді - двадцять друга осінь,
В такому віці всіх іще простять,
В такому віці - більше вже не просять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432611
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин