Тиша та байдужість,
І, напевно, забуття.
Потрібна мужність,
Щоб позбутись каяття.
Мить - і розірвали,
Цю нитку золоту.
Впевнена - кохали,
Поставили за мету...
Надіюся, не марно,
Усмішка на вустах.
Та ні, усе так гарно,
Тільки дивний страх...
Душа досі хворіє,
Твій образ не зникав.
Надіється та мріє,
Ніби вчора обіймав...
Мені чомусь погано,
Заміни не знайду.
І прокидаюсь рано,
Хоч пізно спати йду...
Не вірила в кохання,
Завжди усе проходить!
Мої марні старання,
Твій образ поруч бродить...
Здається, відпустила,
Байдужість теж взаємна.
Ця незнищенна сила,
Вона чомусь таємна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2013
автор: Lili