* * *

Лиш  варто  промовчати,  і  про  тебе  ніхто  вже  не  згадає,
Забудуть  хто  ти...  Тому  кричи!
І  зрештою  близькі  про  тебе  память    заховають,
А  чи  знайдуть?  Та  ж  не  мовчи!

Ти  просто  дивишся,  з  усмішкою  і  розумінням  світу,
Багато  почуттів,  та  слів  нема...
Тобі  так  легко  інших  щохвилинно  розуміти,
Тебе  ж  не  зрозуміють...Все  дарма!

І  так  в  собі  переживаючи  нестримний  шквал  емоцій,
Ти  ледве  стримаєш  серцебиття...
Всі  розучилися  дивитися  людині  в  душу  через    очі,
А  в  них  життя!  В  них  життя!

Чи  ж  варто  нам  мовчати,  чекаючи  що  хтось  тебе  почує,
Та  ж  не  згадає!  Хоч  прошепчи...
Близькі  в  очах  знайдуть  тебе!    А  тиша  всіх  дратує,
Звільни  себе!  Давай!  Кричи!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431758
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Олег Машко