Прохолодну ніч,
повелительку темряви,
незабаром вб'є ранок.
Він це робить завжди -
вона не боїться
Зійде сонце,
освітить весь бруд реальності.
Так було споконвіку.
І я,
в цих чотирьох стінах,
буду зустрічати ранок.
З вимкненим комп'ютером й
напівживим страхом.
Він розростається
відколи себе пам'ятаю.
Чекаю.
Одного разу,
через 13 років.
Для мене все зміниться -
загубиться ранок в пітьмі.
Зникне бруд та сміття з кімнати,
пропаде стіл з написаним...
Та я не боюсь.
Знаю.
Це станеться.
Повинно статись.
А сонце зійде. Так було завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431750
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Ф.