[b]Микола Трубілко [/b]
[i]"Географія на дотик"[u][/u][/i]
Рівне
2012
Колись в молоді роки я був учасником-оркестрантом народної самодіяльної музичної капели. Самодіяльність – окремий напрямок мистецтва вільний від академічних правил і норм, які виховуються професійною школою. Той мій самодіяльний запал досі ще не затух, і тому я використовую його і в інших іпостасях. Наприклад, в літературі.
Відчути себе учасником літературного процесу – це так заманливо.
Тож, вдаючи з себе самодіяльного літературного критика, пишу критичний огляд книжечки «Географія на дотик» Миколи Трубілка, такого ж як і сам я самодіяльного поета. А чом би й ні.
На тлі загального зниження коефіцієнта інтелекту всенародних мас елітарні, верхівкові прояви «ученого артистизму», «професійної культури» є нудними і програшними.
Так про що це я?! Ага!
Елементами літ.процесу є не лише різноманіття художніх методів, напрямків, стилів, шкіл, типів творчості, жанрів, але і рівень їх майстерності. Я вважаю, що право на життя має різнокаліберна творчість. Кожен твір знайде свого читача. Занадто складний твір, як і не дуже глибокий за своїми художніми якостями матимуть обмежене число читальників. Знайти ту золоту середину, яка забезпечила б масові тиражі і солідні гонорари, не кожному дано.
Щось таки відбувається в нашому світі, щось змінює наш світогляд, коли вже ми бачимо, що одні відходять від слів до «діла», а інші, навпаки, тягнуться до слова, до Поезії, до літературної творчості, нехай і аматорської. От і Микола Трубілко зізнається нам, що «у школі віршів терпіти не міг». Його творчість –непрофесійна. Проте, її можна віднести до розряду народної художньої творчості.
Днями я побував на виставці Марії Примаченко, представниці «народного примітиву». Можливо, саме це дозволило мені знайти жанрову спорідненість між малярством Марії Примаченко та віршуванням Миколи Трубілка і на цьому побудувати свою статтю.
Справді, Микола Трубілко не переймається дотриманням чіткої метрики, не вишукує наднові рими, не придумує якісь особливі тропи та інші «заморочки», не володіє професійними літературними хитрощами та поетичними тонкощами. І це надає його збірочці особливого шарму наївного мистецтва.
В самодіяльному мистецтві творча безпосередність, власний погляд на світ нерідко виражаються в оригінальних спостереженнях і знахідках. Це стосується і збірки «Географія на дотик».
В книжечці я знайшов чимало цікавого.
Сподобались метафори:
«Сонце ввімкнуло дальнє світло»(5)*,
«Коктейль на основі молочного туману» (32).
Спостеріг патріотичні ноти любові до малої Батьківщини – Рокитнянщини в таких віршах:
«Сарненський «Хрещатик» – вулиця Широка» (21),
«У нас все є» (22),
«П’ю фірмовий коктейль поліський» (32),
та на стор.10 - «А козацьку славу здобувайте нову».
Є в збірці й ностальгія за молодими роками:
«Я – з покоління років сімдесятих»(23),
«Казка про джерело» (39).
Є й оспівування людей праці:
«Мужчинам, котрі наскрізь пропахли бензином»(45),
«Казковий ліс»(36).
Все ж, найкраще, на мою думку, автору даються твори в жанрі народного гумору:
«Якби моя бабуся встали»(52) – про нинішні «порядки» в селі з вирощуванням маку та конопель,
«Вперед у середньовіччя»(54) – з чародійним рецептом «гарного життя»,
«Йде війна народна»(57)– про непрості взаємини селян з колорадським жуком,
«Справжня краса»(59)– про «цінність» соснового лісу.
Сподобались потішний вірш «Гра в імена» і гумористичні пейзажні замальовки:
«Спалені мрії»(46),
«Осіннє»(48),
Цікавими є експериментальне відтворення українсько-білоруського суржику:
«По губяки ми ходили»(16),
блатної «фєні»:
«Нова зима»(29),
сучасного молодіжного «приблатньонного» сленгу в прикольному переспіві-пародії журливої «дівочої» пісні:
«Балада про нещасливе кохання»(64).
Справді сподобались і справили сильне враження вірші:
«Поганий настрій»(61) – про наше фальшиво-пластмасове життя,
«Прогулянка за місто»(60) – антиіделічна замальовка сучасного ландшафту,
«На водоймі лебідь заклював лебідку»(37) – моторошнувате розвінчання міфу про лебедине кохання,
«Кажуть, пісня українська – «нє формат»(14).
На завершення хочу побажати Миколі Трубілку розвивати саме іронічно-гумористичну складову свого літературного таланту, поступово переходячи в розряд професійних майстрів.
P.S.
Скажимо дружне «Ні!» поблажливо-поверхневому відношенню до народно-самодіяльної творчості.
------------------------
* В дужках - номер сторінки збірки «Географія на дотик»,
з якої взято наведені рядки.
13.06.13
Євмен Бардаков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431599
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2013
автор: Віктор Ох