кожна яблуня досягає відмови від осені,
зернята у зародках-тільки сльози,
пророщені й рясно зрошені примовляннями:
"виростеш-зрозумієш,
не усе ж відразу!"
ти несеш відразу до руки збліділої,
що уміло в небо безпліддя возить.
і невдовзі знатимеш своє місце,
де напрочуд віриться
в щось надбільше.
а коріння землю цупку відштовхує,
хто є твоїм приводом вересневим?
опадаєш вірністю прикро-жовтою,
в яблуневості власній твердо впевнена.
і напевно більшого не спотворити
ні дощем, ні зорями, ні людиною...
обпектись і справдитись,
адже хто є ти
нерухомо стоячи за вітриною?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431038
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2013
автор: Biryuza