Перламутрова посмішка світиться щастям
І пізні хвилини ведуть боротьбу за життя
Я тримаю у серці кохання і боюся з ним впасти
Хоча розумію,що назад вже нема вороття.
Я шукаю в собі завжди якісь вади
І боюся побачити справжню красу
Я все розумію-мені тут не раді
Піду своїм щастям когось пригощу.
А сама полечу у свій власний придуманий світ
Догорівши до тла у твоїй загадковій душі
Заглянь у мої мрії-красивий політ?
Лиш не розплющуй очі-я в твоєму сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430859
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Злата Наркевич