Слова, неначе намистинки,
Сипнув - й від серця відлягло.
Відчула кожна їх клітинка.
А кажуть: слово - це срібло.
Воно цінніше діаманту,
Якщо ним серце промовля.
Якого треба тут таланту?
Не варто й хисту скрипаля.
Скажи їх так, щоб захмеліти.
Щоб пішла кругом голова.
І щоб хотілося злетіти
Туди, де віра ожива.
Уважно стежу за тобою,
Коли слова твої звучать.
Немов живущою водою
Ти окропляєш наший шлях.
Ти, ніби вітер в чистім полі,
Шепоче росяній траві.
Зникають сумніви і болі.
Такі слова ці, як живі.
Тримаю міцно твою руку,
В тобі увесь талант вмістивсь.
Тобі я вдячна за науку...
І що любити не втомивсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430549
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.06.2013
автор: Н-А-Д-І-Я