І майже наважившись у рудий фарбувати волосся

Вона  давно  виросла,  та  втратила  голову  й  боса
Приходить  у  сни  не  гірка,  не  солодка  -  пекуча.
Три  зустрічі  лише,  ще  високо  пристрасті  круча,
Суниці  збирає,  все  згадує  в  лісі.  І  простоволоса

Ночами  ще  мучає  гаджети,  шлючи  флюїди,
Торкається  пальцями  шкіри,  вже  ж  все  відбулося,
І  майже  наважившись  у  рудий  фарбувати  волосся,
Вислухує  темряви  пустку  ночами  -  а  раптом  приїде.

І  зошит  в  клітинку  пухне  від  віршів  лобовних,
Літо  у  мріях  попереду  вічне,  не  зима  й  перемети,
І  знову  їй  хочеться  вірити  в  гарні  прикмети,
І  очі  горять  як  зірки,  щастям  по  вінця  повні.

Потрібно  б  радіти  йому,  що  з  нею  це  скоїлось,
І  пестити  спогади  нові  в  обіймах  про  ночі  й  світанки-
Загоїлись  майже  старезні  вже  шрами  і  ранки
Та  раптом  як  грім  у  рядках,  -  я  вже  все,  заспокоїлась...

Подумає  він,  -  я  спокійно  сприймати  все  мушу,
Бо  раптом  примарилось,  раптом  просто  здалося?
І  скоро  на  груди  мої  знову  впаде  її  волосся.
Та  чомусь  темний  морок  холодний  охоплює  душу.

 
















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430536
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Latur