Блукає ніч між липами п’янкими.
І соловейко трелями співа...
Далеко, поміж хвильками хиткими,
З човенцем виринають два весла.
Весло найперше, це — кохання клекіт,
Луною котиться у небеса.
То притаманний серцю ніжний трепіт,
Що у душі ніколи не згаса.
Весло те друге — відгомін розлуки,
Що затаїлася в очеретах,
Приховує свої солодкі муки,
Надіями сповита на шляхах.
Минає ніч... І човен відпливає...
Світанок крізь тумани визира.
Чи ж винне серце, що отак кохає?..
Край Світязя бентежиться вода...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2013
автор: Lana P.