У руці замість ножиць – ненависна фарба “Блонд”,
понад чорним корінням у пасма втирала зміни.
Імена затирала усіх, хто в тих змінах винні,
відправляла у пам`ять, в її застарілий фонд.
Цілих сорок хвилин увесь настрій псував аміак
і думки норовисті втрачали свій шарм – сивіли.
Тихі чорні слова, мов нальотом вкривались білим,
змивши ті сторінки, що повільно утратили такт.
Просушити на сонці сліди від пекучих сліз,
уплітати у пасма зеленого сну творіння.
Відросте через час таке рідне живе коріння
і між чорним та білим знайдеться втрачений зміст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430271
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Любов Чернуха