І кожну ніч
Все сниться сон -
Дитячий та наївний...
Що я в саду
Кудись іду,
А на стежині...
Пелюстки із вишень
І я іду
У сад мій дивний,
цвітінням пишний...
... А я іду,
Стежки гублю...
Ще крок, ще два
І я знайду
Цю праведну дорогу...
Ти почекай,
Ти не зникай...
Подай же допомогу,
Бо як тебе знайти,
Стежино моя вірна,..
У мій дитячий рай...
... Іду,..
А вся дорога, як терен...
І на узбіччі стогне клен,
Та серце жалібно тріпоче...
А стежки все нема,
В душі тягуча лиш журба
У проблисках тяжкої ночі.
І де оті мої стежки -
Шовкові, ніжні моріжки,
Бо хто ж по гравію йти хоче?...
А за горизонтом лине дзвін
І будить сонну тишу він.
А я на цей тривожний звук,
Як заворожений іду...
... Чи то на радість чи біду
Сад гіллям тихо шелестить
Та ронить білі пелюстки...
Вони за мною ніби йдуть,
Ростками ніжими встають -
Листками тягнуться у небо...
... І кожну ніч цей дивний сон -
Чудний дитячий клон
Іде по п'ятам все за мною...
І я у щасті, чи з журбою,
Живу щоденно з ним...
Тепер ділю́ся от з тобою,
Бо не можу бути я німим,
Вести розмову лиш з собою...
... О, мій дитячий вічний сон
Чарівний, цей бутон
Весняної черешні...
Ти все життя за мною йдеш
У день вчорашний,..
Сьгоднішний,..
Прийдешний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430239
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Д З В О Н А Р