Ні погляду. Ні слова. Ні докору.
Не друзі вже. Іще не вороги.
Незайманий, цвіте в полях цикорій.
В народі він – «петрові батоги»
Небесно-синій. Трепетний, яскравий,
Він вміє квіти високо тримати.
Але для злої волі чи забави
Ніяк не зможеш ти його зламати!
Незламний. Гордий. Гарний, як картинка.
Всі подорожні квітці милій раді.
І є напій «цикорій», він замінник,
Із тих, що називають «сурогати».
Ламав завзято. Пелюстки летіли.
І батогом розмахував уміло.
Пручалось тіло, щось в душі ламалось,
Щоб збадьоритись, кави я хотіла…
Минали дні. Цикорієві ночі.
До тебе як до скелі я прикута.
Бувають дні, коли все тіло хоче
Ні, не цикорію. Скоріш – цикути…
Та п`ю цикорій. Терпко-гіркуватий.
Не вперше це. І точно – не в останнє…
Та ви, іще незаймані дівчата,
Нічим ви не замінюйте кохання!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430005
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: Ірина Лівобережна