Так сильно пахнуть квіти, загублені в траві
Сказати я не смію, куди зібралась йти
Ти поглядом солодким залив всі форми втіх
У тілі розколовся веселий диво-сміх
І дихають мембрани оголених клітин
Хіба я в цьому винна?
Хіба ти був один?
Хіба учора з неба не лився зорепад?
А я не танцювала бачату в кожен такт?
У колі димних рухів і запахів трави
Гортаю літа п’ятниць щасливі вечори
Шалено, вільно, п’янко звучить моя душа
Бо в музиці і танці забулася вона
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429620
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Роксолана Смик