Втекли дощі. А з ними і печалі
Побігли, десь сховались в спориші.
І хай учора сум був у душі.
Сьогодні сяє радість у ній далі.
Ще супить небо брови волохаті,
Зіщулились дерева і трава.
Та під бровами ясність голуба
Вже прогляда. Зарухались пернаті.
Вітер вологу сушить, п’є калюжі,
Мечем стинає мряку в пух і прах.
Дме на вуглини. Сонце в небесах
Запалить хоче, щоб зігріти стужу.
Вибігли діти. Вулиця ожила.
Захвилювались поле, річка, гай.
Вікно зачиню. Хвора. Та нехай!
Я літу серце нарозпах відкрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429172
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)