Переклади з А. Ахматової*** Епічні мотиви ІІІ

ІІІ
Смеркається,  і  в  небі  темно-синім,
Там,  де  недавно  храм  Єрусалимський
Сіяв  переді  мною  величчю  всією,
Лиш  дві  зорі  в  мереживі  гілок.
І  сніг  летить  аж  звідкілясь  не  зверху,
А  наче  піднімається  з  землі,
Такий  лінивий,  ласкавий,  спокійний...
І  незвичайною  була  прогулянка  в  той  день.
Коли  я  вийшла,  осліпив  мене
Прозорий  відблиск  на  речах  і  лицях  -
Неначе  скрізь  там  пелюстки  лежали
Рожево-жовтих  звабливих  троянд,
Їх  назву  я  давно  забула.
Повітря  там  сухе,  морозне,  тихе
Так  бережно  відносилось  до  звуків,
Що  марилось  мені:  мовчання  не  буває.
А  на  містку,  крізь  поручні  іржаві
Просовуючи  руки  в  рукавичках,
Кидали  діти  хліб  качкам  пістрявим,
Що  плавали  у  крижаній  воді.
І  я  подумала:  не  може  бути,
Невже  забуду  все  це  я.
Якщо  ж  мені  дорога  дальня  буде,
То  ось  вантаж  легкий,  котрий  мені  під  силу
З  собою  взяти,  щоби  в  старості  і  в  хворі,
І  може  статись,  що  убога  я  згадаю,
Цей  буйний  захід  сонця,  повноту  
Душевних  сил,  життя  мого  чарівність.

А.Ахматова      1916      *ANNO  DOMINI*

Смеркается,  и  в  небе  темно-синем,
Где  так  недавно  храм  Ерусалимский
Таинственным  сиял  великолепьем,
Лишь  две  звезды  над  путаницей  веток,
И  снег  летит  откуда-то  не  сверху,
А  словно  подымается  с  земли,
Ленивый  ласковый  и  осторожный.
Мне  странною  в  тот  день  была  прогулка.
Когда  я  вышла,  ослепил  меня
Прозрачный  отблеск  на  вещах  и  лицах,
Как  будто  всюду  лепестки  лежали
Тех  желто-розовых  некрупных  роз,
Название  которых  я  забыла.
Безветренный,  сухой,  морозный  воздух
Так  каждый  звук  лелеял  и  хранил,
Что  мнилось  мне:  молчанья  не  бывает.
И  на  мосту,  сквозь  ржавые  перила
Просовывая  руки  в  рукавичках,
Кормили  дети  пестрых  жадных  уток,
Что  кувыркались  в  проруби  чернильной.
И  я  подумала:  не  может  быть,
Чтоб  я  когда  нибудь  забыла  это.
И  если  трудный  путь  мне  предстоит,
Вот  легкий  груз,  который  мне  под  силу
С  собою  взять,  чтоб  в  старости,  в  болезни,
Быть  может,  в  нищете  -  припоминать
Закат  неистовый,  и  полноту
Душевных  сил,  и  прелесть  милой  жизни.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428710
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.06.2013
автор: @NN@