Я повільно рукою зніматиму капелюх,
Крок за кроком ітиму вперед, у такт,
І єдиний вогонь, що горів у твоїх очах,
Потух.
Підійду непомітно, неначе голодний звір,
Подивлюсь і станцюю латинське па,
Обів’ю твою шию руками. За біль –пробач.
Приціл.
Ти спіймаєш мене і поглянеш немовби кат
Посміхнешся, ти виграв жорстку дуель…
Чи повинен отримати свій жаданий трофей?
Навряд.
І ми знову чомусь на різних фронтах – ти і я,
Не на смерть, а на безліч приємних ран.
Наше танго – бій, наше танго - тринадцята грань
Життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428607
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Siya