вона любила похмурі затінення
що лежали за деревами і будинками
теплі протяги його видихів
а також лежати у солодкій росі
яка от-от воскресне від поцілунку
сонячного проміння
зранку він ішов тихо і втомлено
а повертався із наближенням близькості
волосся її пом'ялось
від вітру мов постіль у ліжку
і ніжність проступала у його руках
ніби під очима трухляве каміння
тіло її витрушувало запахи
мов свіжі змелені спеції
кров рухалась і вібрувала
наче шкіра яка відчуває
швидкоплинне наближення доторку
його невагомих поглядів
які світили у неї рентгенами
ти народжуєш пізно цю відданість
ніби пліснява яка з'являється боязко
від надмірної зволоженості під очима
дощі
і ніжність
ніжність
і дощі
ми разом приросли
ніби із одного серця
ніби з однієї крові
ми любимо
а отже ми живі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428606
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Роман Штігер