Дивні люди

«When  you're  strange
Faces  come  out  of  the  rain.
When  you're  strange
 No  one  remembers  your  name.»
 The  Doors  –  People  Are  Strange
*      *      *

       Люди  такий  дивний  народ  за  своїм  єством(або  народ  такі  дивні  люди),  які  не  полюбляють,  і  це  ще  слабо  сказано,  копіювати  когось.  Кожен,  за  своєю  метою,  хоче  бути  абсолютною  індивідуальністю,  яких  ще  світ  не  пізнавав  та  сонце  не  присвічувало.  Але,  чомусь,  кожен  з  цих  перфектних  створінь  забуває  сивочолу  істину:  «Все  нове,  це  гарно  підзабуте  старе».  
       І  ось  тутечки,  вже  можна  демонструвати  трівіумні  знання  риторики:  кожен  із  тих  кожних  має  мозок(принаймні,  так  повинно  бути  за  фізіологічними  постулатами),  і  коли  він  слугує  не  лише  багажем  для  стійкості,  то  в  ньому  можна  продумати  і  розробити  чимало  різних  ситуацій  і  задачок.  Ось,  візьмемо  на  озброєння  одну  з  улюблених  справ  одного  з  найвідоміших  морфіністів  серед  канонізованих  людським  визнанням  людей,  і  займемось  самопсихоаналізом,  психоаналізом  і  ще  багато  чим,  та    давайте  впорядкуємо.  
         Ніхто  не  знає  тебе  краще  аніж  сам  себе.  Маючи  себе,  і  повну  базу  інформації  про  себе,  своє  життя,  свої  пригоди,  свою  природу  можна  достовірно  продумати  себе  по  частинках:  від  хорошого,  до  поганого,  від  дня  до  ночі,  від  Адама  до  Єви,  від  некрофільства  до  садомазо  і  т.  ін.  Далі,  за  інструкцією  експлуатації  власного  мозку  аналізуємо  те,  звідки  взялося  все,  що  в  нас  є,  з  чого  ми  складаємося,  від  фізіологічних  і  до  психічно-неврівноважених  властивостей.  Якщо  хоч  трішки  подумати,  то  відразу  можна  знайти  чимало  успадкувань,  і  не  важливо,  бажані  вони,  чи  ні:  ніс  від  діда,  член  від  сусіда,  сміх  від  подруги,  СНІД  від  зебри  і  т.п.  В  кожного  вони  свої,  але  вони  є,  і  це  головне.  А  якщо  задуматись  трішки  глибше,  то  й  взагалі,  можна  дійти  до  логічного  завершення,  що  абсолютно  й  повністю  кожен  є  стовідсотковим  плагіатом  маленьких  частинок  різних  таких  же  «перфектно-індивідуальних»  людинок.    
       Ми  не  створюємо  себе,  ми  лише  обираємо  власне  оточення,  яке  відтворює  себе  за  рахунок  нас.  Палка,  з  двома  кінцями,  яка  засвідчує,  що  людина  наскільки  індивідуальна  й  неповторна,  настільки  ж  відносна  й  залежна  від  собі  подібних.  
     
   28.03.13  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428501
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Special One