Обніми…Неначе руки-небо…

Обніми...Неначе  руки-небо.
Обніми...Неначе  держиш  світ.
Що  мені  іще  коханий  треба?
Сонце...Тебе  поряд  сотні  літ...

Обніми.Розділимо  всі  роки.
Що  тоді  нам  бурі,грім  і  страх?
Знаєш,ми  щасливі  милий  доти,
Доки  ці  зірки  для  двох,для  нас.

Обміни,неначе  буревіі
Не  зірвуть  і  волос  з  голови.
Обніми.Бо  це  найкращі  мріі...
За  любов  молитимусь  завжди.

Обніми.Коли  твоя  долоня
Так  лежить...В  твоій-моя  рука...
Не  біда,що  посивіла  скроня.
В  мене  більш,ніж  мріяти  могла...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2013
автор: Відочка Вансель