Не заставляй чадіти серед стін,
Які твоїм ім'ям волають гнівно...
Шпалерами промоклих потрясінь
Обсушу мури.
Чом мовчиш покірно?!
Не дозволяй скуйовджувати слух,
Бо не в новинку-стін безликий скрегіт...
Нас вже не тішить новизна споруд...
Цю темряву знесилить лампа Деві.
Ми запалили вогник крадькома,
Прикривши сіткою-не відвернули вибух.
І згасли ми!
Залишились тіла,
Які так прагли дихати крізь сітку...
Ми в шахті опинились.
Глибина...
Ти поруч йшов торкаючись зап'ястя...
В душі тонкій-відверта нагота,
Яку ти не прикрив у слові "щастя"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428204
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Христина Рикмас