Ти скоро умчиш за море,
Обійме тебе туман;
І правду заступлять гори
І сонми гінких оман...
Ти будеш плескатись в морі,
Та мріями будеш тут,
Бо тут були наші зорі
І роси ранкових смут;
І третє тисячоліття,
І зустрічі на зорі,
І думи у верховітті,
І певність в щаснІй порі.
Його ти любитимеш словом,
Та серцем своїм – мене...
Довіра твоя - як полова:
Із часом, повір, мине.
Бо слово – то річ ефесна!
Ти впевнишся в цьому там.
Лиш тіло і дух – небесні,
Даровані Богом нам.
Гармонія духу й тіла
П'янкіша всіляких втіх!
Ця сила і нас сточила,
Як з'єднyє святість... гріх...
Ти скоро розтанеш... в морі,
Обійме тебе туман,
Можливо, й відступить горе,
Але загірчить... обман.
27.01.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427793
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: Олекса Удайко