Моя супутнице, мій друже –
Моя невінчаная мріє!
Чому душа болить так дуже,
А серце в грудях кревно ниє?
Тому, що бачу: вже лілеї
Твої зів'яли, й ти чекаєш
Вже не замріяних елегій,
А баєчок. І їх складаєш.
Про круторого, про Овна,
Про несподівану Левицю.
Твоя уява прагне сповна
Невгавним гумором упитись.
Ти з мене хочеш посміятись:
Який хамулуватий легінь!
Я ж буду знов за пензля братись,
Щоб малювати сум елегій...
8.03.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427792
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: Олекса Удайко