Засипаючи смуток піском на вечірньому пляжі,
Рятуватись від відстані, як од обридлих комах.
В нас весна вже ховається в літньому камуфляжі.
Я чекаю. Ти тільки приходь до мене у снах.
Я тепер маю звичку самій гуляти вокзалами,
І дивитись на те, як прощаються люди з людьми.
На дорожніх знаках цифри до тебе проставлені.
Я курсивом на них домальовую подумки "ми".
У вологих очах я бачу своє відображення.
Красномовне мовчання глузує з непевності слів.
І у скронях пульсують незарифмовані враження.
Від сьогодні я знаю скільки у вічності днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427728
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: Мажорська*